Нудьгувати

Нудьгувати, -гую, -єш, гл. = Нудитися.

Сучасні словники

[1]

Тлумачення слова у сучасних словниках НУДЬГУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Відчувати нудьгу (у 1, 2 знач.). Якову немає роботи. Нудьгує Яків, зникає часом з двору (Панас Мирний, I, 1954, 232); Нудьгував цілий день і тепер нудьгую в своїй кімнаті, номері «Брістоля» (Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 219); — Клубу в селі нема. молодь нудьгує, а він [голова сільради] собі папери перечитує (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99).

2. за ким—чим, по кому—чому, без кого—чого і без додатка. Перебувати в тривожно-очікувальному етапі; непокоїтися, журитися. — Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? — спитав ласкаво панич (Нечуй-Левицький, II, 1950, 59); Олександра нудьгувала в службі. Думки її рвались поза обсяг щоденщини; вона бажала кращого, празникового життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); Батальйон одержав нарешті пошту.. Сагайді не було нічого. Він, видно, нудьгує і не знаходить собі місця (Олесь Гончар, III, 1959, 85); Їм сниться: робота прийшла до рук, нудьгують обоє по ній (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 34); [Шалімов:] Я бачу, ти тут не нудьгуєш без мене. Швидко знайшла собі кумира (Іван Кочерга, II, 1956, 30).

Нудьгувати світом — те саме, що Нудити світом (див. нудити). [Палажка:] Он нещасна Химка, теж по-модному захотіла жити, та тепер і нудьгує світом (Панас Мирний, V, 1955, 211).

Ілюстрації