Гупнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:33, 31 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Гупнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гупати. 1) Топнуть. 2) Ударить съ глухимъ звукомъ. Так і гупнув його кулаком по спині. Як гупне у двері, так вони й розлетілись. Чуб. II. 22.