Важок

Важок, -жка, м. Гирька въ ватерпасѣ; тяжесть, привязываемая къ концу веревки (напр. при опусканіи въ воду и пр.).

Зміст

1 Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Орфографічний словник української мови
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Гирка, тягарець у ватерпасі; // Невеликиц тягар, що прив'язується до мотузка і т. ін. переважно при зануренні його в воду. Кабель розмотувався з котушки і занурювався в воду, його тягли на дно важки (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 93); * У порівняннях. І, як важок на батозі, жбурнули його [Айтакова] в річку (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 273).

Орфографічний словник української мови

Декоративна прикраса підвісної арки у вигляді перекинутої різьбленої кам'яної чи дерев'яної кулі, яка прикріплялася на прихованому в муруванні залізному стрижні (синонім — гирька). Ймовірно виникла під впливом мусульманського зодчества. Мала місце в оформленні вікон споруд ломбардської школи романських часів і Ренесансу в Італії, вживалась в пам'ятках українського бароко. В архітектурі Московії Г., вперше з'явившись у порталі Успенського собору, збудованого італійцем А. Фіораванте, незабаром, у XVI–XVII ст., отримала широке розповсюдження при оздобленні парадних ґанків, хоромів і палат Також використовувалась у виконаних в дусі псевдоросійського стилю громадських спорудах і житлових будинках в Російській імперії 2-ї пол. XIX ст.