Гулити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:31, 31 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Гулити, -лю, -лиш, гл. Соблазнять обманчивыми обѣщаніями, дурачить обѣщаніями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали. Мкр. Н. 35.
