Гуконути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:31, 31 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Гуконути, -ну, -неш, гл. То же, что и гукнути, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. І. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.