Гембель

Гембель, -бля, м. Рубанокъ. Мнж. 165. [[

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ГЕ́МБЕЛЬ, бля, чол. 1. розм. Те саме, що рубанок. Почини рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 110); Викрикуючи арію з «Трубадура», цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Юрій Шовкопляс, Іпженери, 1956, 203).

2. діал. Гендель. Січкар ні разу не впіймався на цьому гемблі [спекуляції хлібом], але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 35); Вони вже самі знаходили дорогу до Княжевичів, завжди маючи з Соломією якийсь свій, ярмарковий гембель (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 127). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 48.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

]]