Халупник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:14, 17 жовтня 2015; Rmpopok.is15 (обговорення • внесок)
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271. [[
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
