Божевільник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:11, 17 жовтня 2015; Vikolosai.is15 (обговорення • внесок)
Божевільник, -ка, м. Сумасшедшій человѣкъ, безумецъ. Желех.
Зміст
Український тлумачний словник
божевільник
-а, ч., діал. 1) Психічно хвора людина. 2) перен. Нерозсудлива, нерозважлива людина, позбавлена здорового ґлузду.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література