Гугнити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:30, 31 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Гугни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) = Гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. І. 15. 2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. М. Пр. 110.