Грякнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:28, 31 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Грякнути, -ну, -неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. ІІІ. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.
