Грубник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:17, 30 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Грубник, -ка, м. 1) Истопникъ. Рудч. Ск. ІІ. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = Пригрубник? (Чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. См. Пригрубник.