Грінка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:15, 30 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Грінка, -ки, ж. 1) Ломоть, кусокъ. Шух. I. 144. Молила сі Богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. Гн. ІІ. 98. 2) Гренокъ. Ном. № 12291. Просіяне з ушками, з грінками. Котл. Ен. V. 14. 3) Корзинка подсолнечника. Харьк. 4) Пучекъ орѣховъ на деревѣ. Оріхи так грінками й висять. Борз. у. 5) Добру грінку убити, піймати. Выиграть что-либо. Ном. № 10594. То же значеніе грінка йому впала. Ном. № 10594. Дідону мав він мов за жінку, убивши добру в неї грінку. Котл. Сн. І. 25.
