Грімотати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:15, 30 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Грімота́ти, -чу́, -чеш, гл. и грімотіти, -чу, -тиш, гл. Грохотать, гремѣть. Мнж. 22. Коли це стукотитьгрімотить, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. ІІ. 66. Тоді мене, моя мила, ждатипіджидати, як стане по небу грім грімотати: Мет. 452.
