Ґедз

Ґедз, -дза и ґедзь, -дзя, м. Oestrus bovis. Ґедзь його вкусив, — на його напав. Онъ раскапризничался. — А що це тобі? ґедзь укусив, чи що? Канев. у. Ум. Ґедзик. Вкинути ґедзика. Сказать что либо съ умысломъ раздражить. Оце вона прийшла та вкинула ґедзика, паня й росходилась. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Сучасні словники

Латинська транскрипцiя: [gedz]

Ґедз іменник чоловічого роду, істота

Ґедз іменник чоловічого роду, істота /Орфографічний словник української мови/

Ґедз сліпак, дзиз, дрік, р. овід; ґедзик. /Словник синонімів Караванського/

Ґедзі бл. 180 видів ряду двокрилих комах; паразити - їхні личинки живуть під шкірою, в носоглотці та кишківнику свійських тварин

Ґедзь бичачий паразитичний овід ряду коротковусих двокрилих комах; укуси можуть викликати небезпечні захворювання (Універсальний словник-енциклопедія)

Сучасні словники

Словник української мови

ҐЕДЗЬ, я, ҐЕДЗ, а, чол. Велика муха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин. Задерихвіст почав і справді ґедзкатись: пішов такого тропака, наче й справді його ґедзі кусали і в спину, і в п'яти, і в підошви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 232); Скотину нападе ґедзь, корови біжать у жито одганяти злу муху (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 134); Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі Шалапута ґедзя (Олесь Донченко, VI, 1957, 256);  * У порівняннях. Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули, лопотіли й дзижчали, як ґедзі (Олесь Донченко, IV, 1957, 71); — Лізеш з уловом, як ґедзь до коняки, — роздратовано відмахнувся Причепа (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 142).
Ґедзь (ґедз) напав (укусив і т. ін.) на кого, кого — про людину, яка нервує, у якої поганий настрій. От ґедзь напав Петра: не спить, не їсть .. І, знай, черка писульки до Миколи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 138); Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); Дарину вкусив ґедзь. З нею сталася істерика (Юрій Яновський, II, 1958, 267); Ґедзя (ґедза) кинути, рідко — те саме, що Ґедзика кинути (див. ґедзик). — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний, III, 1954, 229).