Юриста
Юри́ста, -ти, м. Юристъ. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. Чуб. І. 304. Юриста завзятий. Котл. НП. 388.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЮРИСТА, и. чол., заст. Юрист. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 138); [Микола:] Юриста [возний] завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить! (Іван Котляревський, II, 1953, 28).
Словник синонімів
ЮРИСТ правник, правознавець, юриспрудент, слуга закону, ір. служитель Теміди, (установи) юрисконсульт, (нотаріяту) нотар, юриста, п! АДВОКАТ, СУДДЯ
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Юрист України. Науковий журнал Юриспруденція
Цікаві факти
Слово «юрист» грецького походження, в літературній українській мові існує слово «правник», а в розмовній мові — «правовик», «законник». Так чи інакше, ці слова характеризують особу як фахівця з правознавства, в галузі права, шо вміє логічно, стисло та конкретно мислити і якого готують у вищих школах. В давньоримський час правознавство було таємноюнаукою, доступною лише для представників вищого духовенства. Римськийсуддя був особою, яка, з одного боку, мала відповідні правові знання, а з іншого, – у своїх діях залежала від висновку священнослужителя. Коли за понтифіка Корунканія доступ до вивчення юриспруденції було відкрито, сформувався класс правознавців, які користувалися високим авторитетом як у судів, так і в сторін, що судились. Римські юристи надавали юридичні поради стороні, яка до них зверталась, складали судові позови у письмовій формі або супроводжували позивача до суду, щоб пред’явити позов усно, на запит судді надавали усні або письмові висновки у справі, або навіть самою присутністю у залі суду засвідчували свою підтримку відповідній стороні. Їх називали юрисконсультами (радник з правових питань, iurisconsultus) або адвокатами (advocatus).
Також,слово"ЮРИСТ"пішло від слова Еруди́ція ( – від лат. Eruditio - вченість, пізнання) — глибокі всебічні знання, широка проінформованість Слово ерудиція прийшло з латинської: вчений вважається ерудитом (лат. eruditus), коли заняття і читання, супроводжувані осмисленням і висновками, викреслювали всю його грубість (лат. rudis, e-(ex-) + rudis), тобто «згладжували» його первісно сиру, ненавчену неввічливість. Ерудиція - глибина, блиск і широта, яка виникає в результаті навчання і систематичного читання й осмислення літературних, і не тільки, літературних джерел. Латинське слово «educare» означає «виводити з незнання»; отже освічена людина вміє робити критичні висновки, використовуючи дедуктивну логіку. Людина-ерудит має додаткові знання у більш великій області закритої інформації, має більш глибокі й тісні відносини з літературою і ширший інтелектуальний горизонт. Ерудиція має відношення до освіченої людини. Однак, це не одне і те ж. Людина-ерудит обов'язково освічена, але освічена людина - не обов'язково ерудит. Критична відмінність у тому, що людина-ерудит прагне подолати свою грубість і неосвіченість, в той час як просто освічена людина не вбачає у цьому особливої гідності. Людина-ерудит вникає в конкретні теми безпосередньо через книги і дослідження, а не з курсів навчання предмета. Відомий італійський поет Джакомо Леопарді був ерудитом: він читав і вивчив класику самостійно, і був під глибоким впливом багатьох філософів. Серед найбільших давньоримських ерудитів був Марк Теренцій Варрон. Серед найбільших англійських ерудитів був письменник есеїст Сер Томас Браун. Звичайний юрист - це той, хто вивчав і знає закон глибоко і повністю; а юрист-ерудит, крім того, детально знає історію закону, а також закони інших культур. Ерудиція очевидна в літературній роботі, коли письменник-ерудит має загальне знання, що охоплює багато різних областей. Коли такий універсальний вчений знаходиться також в центрі діяльності кількох областей, його іноді називають «людиною універсальною (polymath)». Коли ж він не тільки в центрі діяльності кількох індивідуальних областей, але є лідером в них, його іноді називають «людиною історичною (polyhistor)».
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}
