Учення

Учення, -ня, с. 1) Ученіе. 2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок. Кв.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, сер.

1. Дія за значенням учити і учитися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 103); Товариші часом були не од того, щоб пожартувати з нього, проте мали за вірного товариша, допомагали йому в ученні, приневолювали навіть братись за книжку (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 105); От закінчилося й учення, знову вернулася до дядька Пашка (Гнат Хоткевич, І, 1966, 123); // Заняття з військової справи окремих підрозділів в армії, авіації та флоті. Пообідають [некрути]. Сонце вже повернуло з полудня. Барабан туркоче, знову на учення (Панас Мирний, I, 1949, 222); При стрільбі суворий і натхненний [командир]. Повторяє приказку свою: — Прикро помилятись на ученні, Страшно помилятися в бою... (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 116); Бадьоро, як на солдатському вченні, кинув [Йонька] на плече карабін (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 399).

2. Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось. Ленінізм — пряме продовження вчення Маркса і Енгельса в нових історичних умовах, новий, вищий етап в розвитку революційної теорії (Комуніст України, 4, 1968, 13); Вчення про будову речовини, в основі якого лежать уявлення про молекули та їх рух, називається молекулярно-кінетичною теорією (Фізика, II, 1957, 17); Своїм вченням Коперник поклав початок розвиткові астрономії на цілком нових основах (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 60); Безсмертне Партії учення — яка це мудрість, глибина! (Павло Тичина, II, 1957, 215); // чиє. Система основних поглядів кого-небудь. Протест мільйонів селян і їх відчай — ось що злилося у вченні Толстого (Ленін, 20, 1971, 36); Не заперечую: тяжко учення Еллади найтонші В вірші покласти латинські і все розповісти достоту (Микола Зеров, Вибр., 1966, 127); // Сукупність основних положень, догматів якої-небудь релігії; віровчення. Християнське вчення.

3. розм. Порада, настанова. Я, глядячи на тебе, частісінько плачу та думаю: коли б то він схаменувся та покинув таке робити, та слухав би батькового вчення (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 421).

Українсько-російський словник

УЧЕННЯ 1) учение 2) (совет, указание) разг. наставление, (чаще мн.) наставления

Словник синонімів

УЧЕННЯ (у школі) наука. навчання, д. вчиття; (Коперніка) теорія; (релігійне) віровчення, догмати; (батькове) ЖМ. порада, настанова

УКРЛІТ.ORG_Cловник

УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Тесл., З книги життя, 1949, 103); Товариші часом були не од того, щоб пожартувати з нього, проте мали за вірного товариша, допомагали йому в ученні, приневолювали навіть братись за книжку (Вас., Вибр., 1954, 105); От закінчилося й учення, знову вернулася до дядька Пашка (Хотк., І, 1966, 123); // Заняття з військової справи окремих підрозділів в армії, авіації та флоті. Пообідають [некрути]. Сонце вже повернуло з полудня. Барабан туркоче, знову на учення (Мирний, І, 1949, 222); При стрільбі суворий і натхненний [командир]. Повторяє приказку свою: —Прикро помилятись на ученні, Страшно помилятися в бою… (Гірник, Сонце.., 1958, 116); Бадьоро, як на солдатському вченні, кинув [Йонька] на плече карабін (Тют., Вир, 1964, 399).

2. Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось. Ленінізм — пряме продовження вчення Маркса і Енгельса в нових історичних умовах, новий, вищий етап в розвитку революційної теорії (Ком. Укр., 4, 1968, 13); Вчення про будову речовини, в основі якого лежать уявлення про молекули та їх рух, називається молекулярно-кінетичною теорією (Фізика, II, 1957, 17); Своїм вченням Коперник поклав початок розвиткові астрономії на цілком нових основах (Астр., 1956, 60); Безсмертне Партії учення — яка це мудрість, глибина! (Тич., II, 1957, 215); // чиє. Система основних поглядів кого-небудь. Протест мільйонів селян і їх відчай — ось що злилося у вченні Толстого (Ленін, 20, 1971, 36); Не заперечую: тяжко учення Еллади найтонші В вірші покласти латинські і все розповісти достоту (Зеров, Вибр., 1966, 127); // Сукупність основних положень, догматів якої-небудь релігії; віровчення. Християнське вчення.

3. розм. Порада, настанова. Я, глядячи на тебе, частісінько плачу та думаю: коли б то він схаменувся та покинув таке робити, та слухав би батькового вчення (Кв.-Осн., II, 1956, 421).

Учення, ня, с.

1) Ученіе.

2) Наставленіе. Колиб то він…. слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок. Кв.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Учення, -ня, с. 1) Ученіе. 2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок. Кв.

«Словники України on-line»

че́ння – іменник середнього роду

відмінок	 однина	         множина
називний	 уче́ння	 уче́ння
родовий	          уче́ння	   уче́нь
давальний	 уче́нню	 уче́нням
знахідний	 уче́ння	 уче́ння
орудний	          уче́нням	   уче́ннями
місцевий	 на/в уче́нні,  уче́нню	  на/в уче́ннях
кличний 	 уче́ння*	 уче́ння*

Словник синонімів

учение Преподавание, наставление, дрессировка; наука, дисциплина, доктрина; воззрение, теория, система..

Малый академический словарь

учение -я, ср. 1. Действие по знач. глаг. учить и учиться; обучение чему-л. (каким-л. знаниям, навыкам). Учение было самое первоначальное. Читать, писать, поверхностные сведения из грамматики, первые четыре правила арифметики, краткая священная история — вот и все. Салтыков-Щедрин, Мелочи жизни. Вдруг пронеслась весть, что Котька поступил в ученье к меднику Захаржевскому. В. Беляев, Старая крепость. || обычно мн. ч. (уче́ния, -ий). Учебные занятия отдельных войсковых подразделений в армии, авиации и флоте. Бабаев на ученьях уходил с ротой далеко в поле, делал сложные наступления на позиции, не занятые никем, и возвращался в казармы с песнями по улицам. Сергеев-Ценский, Бабаев. 2. Совокупность теоретических положений в какой-л. области знаний, система взглядов на что-л. Материалистическое учение. Учение Дарвина об эволюции видов. □ Учение о прибавочной стоимости есть краеугольный камень экономической теории Маркса. Ленин, Три источника и три составных части марксизма.

Іноземні словники

українська-англійська Словник

учення Переклад на англійську: study learning learnedly tutoring

ЯНДЕКС словари

учение Существительное c.р.

studies мн., learning; (ремеслу || of a trade) apprenticeship; instruction отдавать в учение — apprentice быть в учении — to be an apprentice время учения — classes мн. годы учения — school-years, school-days кончить учение — to finish one's studies; (ремеслу || of a trade) to finish one's apprenticeship

(преподавание) teaching

(совокупность теоретических положений) teaching; doctrine учение Дарвина — Darwinism

воен. exercise проводить учение — to exercise воен. строевое учение — drill тактическое учение — tactical exercise

Толковый словарь Ожегова

Учение -я, ср. 1. ок. учить, -ся. 2. Совокупность теоретических положений о какой-н. области явлений действительности. Философские учения, У. Дарвина. 3. обычно лен. Высшая форма воинского обучения (соединений, частей, подразделений и органов управления) в условиях, близких к боевым. Военные учения. Стратегические, тактические, оперативные учения. На учениях.

Библейская энциклопедия Брокгауза

Учение I.

Уже в ВЗ возносится хвала У. Божеств. мудрости (Притч 4:2; 5:1). Царь Иосафат посылал своих князей учить народ (2Пар 17:7). Всякое праведное У. исходит от Бога, через него Он являет Свою святую волю, дарует людям благоразумие и мудрость. У. мудрого - это источник жизни (Притч 13:14). Моисей был научен Богом (Исх 4:12,15) таким образом, что мог наставлять израильтян в Божьих уставах и законах (Исх 18:20). Божье У. затрагивало все области жизни и требовало полного послушания (см. Закон). Свящ. книги, содержавшие основы Божьего У., хранились в святилище (ср. 4Цар 22:8 и след.). Священники должны были истолковывать У. народу, но не все из священнослужителей исполняли свои обязанности должным образом, за что их строго осуждали израил. пророки (Ос 4:6; Мих 3:11).

II.

Греч. слово дидаскалиа означает в Септуагинте и в НЗ "преподавание", "обучение", а также "то, чему учат", т.е. собственно У. Согл. Рим 12:6,7, дар У. принадлежит к числу даров Духа; обладающий этим даром должен использовать его по назначению (ст. 7). Епископам необходимо постоянно "заниматься учением" (1Тим 4:13,16); они должны быть "учительными" (1Тим 3:2; 2Тим 2:24), т.е. способными научить других (ст. 2).

III:

1) в НЗ говорится об У. Иисуса (Ин 7:16,17) и об апостольском У. Евангелия, преподанном Духом истины (Ин 14:26; 16:13) и основанном на слове и на спасающем деле Иисуса Христа (Ин 16:14). Именно на этом У. строится Церковь. Следует постоянно пребывать в У. апостолов (Деян 2:42; 1Тим 4:16; 2Тим 3:10), в к-ром воплощено откровение Бога, засвидет-вованное в Библии и исполненное в Иисусе Христе (1Тим 6:3; 2Тим 3:16; Тит 2:10). Это У. названо "здравым" (1Тим 1:10; 2Тим 4:3; Тит 1:9; 2:1), "добрым" (1Тим 4:6), "чистым" (Тит 2:7) У., Божиим У. (ст. 10), У. Христовым (2Ин 9). Христ. Церкви предписывается также изучать ветхозаветные Писания (Рим 15:4; 2Тим 3:16);

2) уже в ВЗ звучит предостережение от обмана (Пс 23:4) и от пустого У. (Иер 10:8), но лишь в НЗ У. Церкви решит. противопоставляется лжеучениям (Гал 1:6-9; Деян 15:24), У. бесовским (1Тим 4:1), У. человеч. и земным (Кол 2:22), чуждым и обольстит. (Еф 4:14; Евр 13:9), являющимся источниками лжи, тьмы и безбожия. Ложное У. "распространяется, как рак" (2Тим 2:17) и уводит людей с пути истинного (2Пет 2:15). Поэтому для верующих звучит предостережение: "Испытывайте духов" (1Ин 4:1 и след.) и "Берегитесь!" (Мф 16:6).