Велико
Велико, нар. Очень; сильно: много. На свого сина великі) сердився. ЗОЮР. 11. 49. Инший велико знає, а в мене пам’яти не має. Велико розумна.... велико здібна. К. XII. 16. Ум. Величко.
Сучасні словник
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВЕЛИКО, присл., заст.
1. У великій мірі; дуже. А він таки любив її велико (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 465); Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя (Іван Франко, III, 1950, 229).
2. Багато. Багато було їй діла в господі, велико печалі на серці (Марко Вовчок, I, 1955, 257).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Велико нар. Очень; сильно: много. На свого сина великі) сердився. ЗОЮР. 11. 49. Инший велико знає, а в мене пам'яти не має. Велико розумна.... велико здібна. К. XII. 16. Ум. величко.
ве́лико - прислівник
РУпедия Этимологический русскоязычный словарь
ВЕЛИКОРОССИЯ стар. Великая Россия (в XVI-XVII вв., напр. Котошихин); см. Первольф. AfslPh 8, 23. Калька греч. ` (в грам. с 1347 г.; см. Ламанский, ЖСт., 1891, No ...