Доріженька

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:30, 17 грудня 2014; Kulinskaya (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Доріженька, доріжечка, -ки, ж. Ум. отъ дорога.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДОРІ́ЖЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до доро́га 1. Ой, прослалась доріженька З заходу на схід, Через гори Карпатськії, Через Тису вбрід (Укр.. думи.., 1955, 541). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 377.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДОРІ́ЖЕНЬКА, и, жін., нар.-поет. Пестл. до дорога 1. Ой, прослалась доріженька 3 заходу на схід, Через гори Карпатськії, Через Тису вбрід (Українські народні думи.., 1955, 541). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 377.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ДОРОЖЕНЬКА

   ДОРО́ЖЕНЬКА, дороженьки, жен. (нар.-поэт.). уменьш.-ласк. к дорога. «Не одна-то дороженька в поле пролегала.» песня.