Самоповага
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:25, 13 грудня 2014; Денис (обговорення • внесок)
Електронний публічний словник української мови
Самоповага, -ги, ж. Самоуваженіе, чувство собственнаго достоинства. К. (Желех.).
Зміст
Сучасні словники
САМОПОВА́ГА, и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи. Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (Коцюб., II, 1955, 36); Колись Горький писав, що самоповага народу грунтується на його шанобливому ставленні до своїх великих поетів (Літ. Укр., 3.I 1968, 2).
Ілюстрації
|
|
|
|
