Кепкування
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:08, 13 грудня 2014; Денис (обговорення • внесок)
Кепкува́ння, -ня, с. Насмѣшка. Аж ось посипались кепкування і нарікання і на Павлюгу. Стор. МПр. 148.
Електронний публічний словник української мови
КЕПКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кепкува́ти. Юрма серед реготу й кепкування підхопила дідові лайки (Коцюб., І, 1955, 257); В очах майнуло те, що Таня завжди бачила в його очах: притаєна гострота і трохи злого сміху, і кепкування над співрозмовником (Загреб., День.., 1964, 318).
Тлумачення слова у сучасних словниках
