Форкотати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:02, 11 грудня 2014; Харченко Анастасія Дмитрівна (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Форкотати, -кочу, -чеш, гл. Болтать, много говорить. Вх. Лем. 477.
Академічний словник української мови
Тлумачення слова у сучасних словниках
ФОРКАТИ, аю, аєш, недок., без додатка або чим. Видавати глухий уривчастий звук, випускаючи з шумом повітря з ніздрів, рота (перев. про коней). Залубеньки стояли на місці. Коні форкали і перебирали ногами, бажаючи бігти до стайні (Іван Франко, III, 1950, 276); На возі свіжий запашний пирій. Конята, хрумаючи, форкали від задоволення (Яків Качура, II, 1958, 115); Час від часу один кінь підкидав голову, наставляв проти півночі вуха і стиха форкав м'якими ніздрями (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 198); Чумаки, поставивши варту, купалися в річці, форкали, плавали й радісно хлюпосталися у воді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 382).
Ілюстрації
|
|
|
|
