Шибайголова

Словник Грінченка

ШИБА́ЙГОЛОВА, и, чол. і жін., розм. — відчайдушна людина, що нічого не боїться. Слово часто застосовується до неслухняних підлітків чоловічої статі, бешкетників, хуліганів.

Шибайголова, м. Сорвиголова. А коні наче знають, чого сим шибайголовам хочеться: скачуть, як кози, то сюди, то туди поміж кущами. К. ЧР. 92.

Вживання у реченні: Ушикувавшись на греблі, наготувавши стрільбу й взявши кинджали у зуби, наші запеклі шибайголови наближалися потай до гармашні [гармати] (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 53); Незручно Саві Йосиповичу, коли кабанці кувікатимуть на шкільному подвір'ї, де він живе. До того ж такі шибайголови, як Віктор, Гриць, Санько, чого доброго, ще голками нагодують підсвинків (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 13); Це було кляте сусідське шахтарча, шибайголова в спідничині (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 67); [Леонід Максимович:] Я приглядаюся до цього хлопчика. Щось не скидається він на шибайголову. По всьому видно — розумний, допитливий, витриманий хлопчик (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 161).

Сучасні словники

Тлумачення слова «ШИБАЙГОЛОВА» в академічному тлумачному Словнику української мови у 11 томах.

Ілюстрації вживання у літературній мові. [1]

Ілюстрації

Шибайголова на велосипеді

Джерела та література

Словник української мови: у 11 т. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Слованик української мови в 11 томах

Зовнішні посилання

Шибайголова - Вікіпедія - [2]

Академічний тлумачний словник української мови [3]