Невдалий

Невдалий, -а, -е. Неудачный, неудавшійся. Не лихо окурить і чужа сторона, а невдала жінка. Ном. № 9112.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 УКРЛІТ.ORG_Cловник
- 1.2 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Невдалий - це...

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НЕВДА́ЛИЙ, а, е. 1. Який закінчився, завершився не так, як хтось бажав. Через два дні після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Тют., Вир, 1964, 121); Молодий граф Володимир Романович Скаржинський повертався з невдалого полювання (Донч., III, 1956, 14). 2. Не такий, як повинен бути; який не задовольняє потрібних вимог. Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона (Укр.. присл.., 1955, 123); Її дзвінкий сміх лунав образливо для невдалого поета (Дмит., Розлука, 1957, 89); Сестри нема. Так і пропала, немов од сонця ковилі… А батько, кашовар невдалий, зварився якось у котлі… (Сос., І, 1957, 358); // Погано викопаний, зроблений; незадовільний. Деякі [малюнки] вийшли не зовсім ясні, а деякі — і зовсім невдалі: обличчя замурзані, неясно виглядають з чорних медальйонів (Мирний, V, 1955, 429); // розм. Який не вдався красою; некрасивий. [Векла:] Що ж то ти: чи обличчям така невдала, чи нетямуща до роботи, чи безприданниця яка, що ні жоден хлопець на тебе й досі не скинув оком? (Кроп., ІІ, 1958, 349). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 253. Невдалий, а, е. Неудачный, неудавшійся. Не лихо окурить і чужа сторона, а невдала жінка. Ном. № 9112. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 538.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЕВДА́ЛИЙ, а, е. 1. Який закінчився, завершився не так, як хтось бажав. Через два дні після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 121); Молодий граф Володимир Романович Скаржинський повертався з невдалого полювання (Олесь Донченко, III, 1956, 14). 2. Не такий, як повинен бути; який не задовольняє потрібних вимог. Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 123); Її дзвінкий сміх лунав образливо для невдалого поета (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 89); Сестри нема. Так і пропала, немов од сонця ковилі... А батько, кашовар невдалий, зварився якось у котлі... (Володимир Сосюра, I, 1957, 358); // Погано виконаний, зроблений; незадовільний. Деякі [малюнки] вийшли не зовсім ясні, а деякі — і зовсім невдалі: обличчя замурзані, неясно виглядають з чорних медальйонів (Панас Мирний, V, 1955, 429); // розм. Який не вдався красою; некрасивий. [Векла:] Що ж то ти: чи обличчям така невдала, чи нетямуща до роботи, чи безприданниця яка, що ні жоден хлопець на тебе й досі не скинув оком? (Марко Кропивницький, II, 1958, 349). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 253.