Прісний
Прісний, -а, -е. 1) Прѣсный. 2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» Та де там тобі, каже панна, тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе. Чуб. II. 209.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний вміст солі. Внизу, під самою горою, Криниця прісної води (Павло Грабовський, II, 1959, 245); І тополя, і потемніла од вологи на відсонні стріха, і прісний ніздрюватий сніг — все тонко дихає першим весняним пахіллям (Михайло Стельмах, I, 1962, 221); * Образно. На поле набігла тінь. Ділянка темніє. Дихнув вітерець прісним холодком (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 63);
// Який містить у собі несолону воду. Хлорела — рослина прісних водойм — містить у два рази більше білків порівняно з пшеницею (Наука і життя, 3, 1961, 28);
// Приготовлений без солі або без достатньої кількості солі (про страву). Спуск у шахту. Закинуті штреки, забої, І розмова про те, як в борні подолати біду. Скільки солі навкруг, як арктичні сніги, голубої! А гуцульське село їсть несолену, прісну бурду... А солотвинці вбогі вже десятки років безробітні (Любов Забашта, Вибр., 1958, 232).
(фр.)''Прісний смак (присмак) чого — смак, позбавлений будь-якої гостроти. Гарба зачіпалася за кущі, і Тимка оббризкувало холодним свіжим дощиком, так що навіть на губах осідав прісний смак роси (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 89); В сухий настій васильків вплітався вогкий дух кінської м'яти і прісний недобрий присмак багновища (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 811).
2. Приготовлений без закваски, без дріжджів (про тісто або вироби з нього). Ополиста в'язальниця вславляла новий хліб.. — мука ясна, не пріла, на схід славна, тісто гарно бродить, і прісне славно міситься, біле, в'язке (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 227); Той хліб був білий, прісний, без ваги, Та й без смаку, а стисни у долоні, І він, мов квітка в передсмертнім сконі, Ні пахощів не має, ні снаги (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 225).
3. перен. Позбавлений інтересу, привабливості; нецікавий, нудний. Відтепер все стало ясно. Не треба! Не треба ні тої плебанії, ні тих слуг не треба, ні оповідань баби Гафійки, ні прісних пестощів старої їмості [попаді] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 123); Прісна й пісна наступила пора (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 361).
