Голова

Голова, -ви, ж. 1) Голова. Що голова, то розум. Посл. У голову заходити, зайти. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходити. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У голову (голови) класти, покладати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложити головою, лягти головою. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові мені (тобі....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У головах. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під голови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У голову взяти, забрати. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пита горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові хоч вовк траву їж. На мою, твою.... голову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе у жито головою. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його и пр.) головою. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, вірисвоєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Голову кому їсти, жувати. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові, у головці було. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька. 2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі голови. Глупцы. Ном. № 6303. 3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751. 4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95. 5) ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI. 6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у. 7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24. 8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24. 9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у. 10) = Маточина. Рудч. Чп. 250. 11) Часть гончарнаго круга. См. Круг. 11. Вас. 179. 12) Часть толчеи. См. Стула походюча. Шух. I. 162. 13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155. 14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоянська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Головка, голівка, головонька, голівонька, головочка, голівочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)}} в означеннях

Тлумачення, значення слова «Голова»:

ГОЛОВА́, и,

1. жін. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Тарас Шевченко, II, 1953, 16); Подивився Давид на їхні ноги червоні, похитав головою й нічого не сказав (Андрій Головко, II, 1957, 8); * Образно. Карпат висока голова Віта безхмарне небо (Терень Масенко, Срібна дорога, 1946, 36); // Одиниця ліку худоби. Колгоспи, радгоспи і підсобні господарства вже зняли з відгодівлі 5,8 мільйона голів свиней (Радянська Україна, 22.XI 1956, 1); Розбрелась в степу худоба — Ціла тисяча голів (Іван Нехода. Ми живемо.., 1960, 106); // Велика квітка чи плід на кінці стебла рослини На грядках жовтіли здорові голови повняків-гвоздиків, чорніли чорнобривці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 21); З темної зелені виступили важкі голови соняшників (Василь Козаченко, Нові Потоки. 1948, 157). ▲ Адамова голова див. адамів. ♦ Братися (хапатися) за голову — удаватися у розпач. Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простір (Леся Українка, II, 1951, 261); — Дядьку Іване, — скрикує дівчина, — врятуйте нас, — вона хапається обома руками за голову, і з-під її долонь вибиваються сльози (Михайло Стельмах, II, 1962, 198); Вбивати (вбити) в голову див. вбивати 1; В головах — коло голови, під головою або коло того місця, куди кладуть голову. Середина куреня.. В глибині ліжко з дровиняк заслано воловою шкурою, в головах сідло (Карпенко-Карий, II, 1960, 267); Свічка блимала на столику в головах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); В голови (в голову) класти (покласти, підкладати, підкласти) що — класти що-небудь під голову або на те місце, куди кладуть голову. Подушку перебила [Марія] пухкенько — поклала в голову, застелила рядном (Андрій Головко, II, 1957, 112); Видавати (видати) [себе] з головою — ненароком виявляти перед кимсь свою помилку, провину, те, що старанно приховувалося. — Але це так, між іншим, — і одразу ж самим оцим вступом уже видала [Марина] себе з головою (Андрій Головко, І, 1957, 453); Викинути з голови кого, що — не думати, забути про кого-, що-небудь. — Викиньте все з голови і звіртесь на мене (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 121); — Плюнь та й з голови викинь. Не варта вона, щоб за неї й думати (Андрій Головко, II, 1957, 138); Вішати (повісити) голову — журитися. Головне не журися, голови не вішай (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 210); Бею дорогу був [Яків] такий говіркий та веселий.., а тут ніби води в рот набрав, і брови здвинув, і голову повісив (Марко Вовчок, I, 1955, 70); Голова з вухами — нерозторопна людина. — Голово з вухами! Хоч при людях кажи, на мене ти! — сказала Онися, торкнувши його по руці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84); Голова [йде] обертом (кругом); У голові паморочиться — про стан приголомшеності, розгубленості, зв'язаний з численними турботами, справами і т. ін. Холодно в хатині, Клякнемо — та й годі; .. Голова йде кругом; Чорних думок повно, І стоїш похмурий, Сльози ллеш безмовно (Павло Грабовський, I, 1959, 204); [Шалімов:] І без вина голова обертом (Іван Кочерга, II, 1956, 21); Головою відповідати (відповісти, ручатися, ручитися) за кого — що — брати на себе повну відповідальність за кого-, що-небудь. — Я за кожного, кого ми озброїли, головою ручусь (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 214); Голову втопити — зробити або зробитися нещасливим, занапастити когось або себе [Кнур:] Рідне дитя запакувала! Голову його втопила! (Панас Мирний, V, 1955, 91); Голову гризти (прогризти) — докучати кому-небудь кимсь, чимсь, вимагати що-небудь у когось і т. ін. Жінка було гризе йому голову і уранці і увечері (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); Перші глави почну переписувать. Тепер хоч уже ніхто не гризтиме моєї голови! (Леся Українка, V, 1956, 131); — Гетьте, не лізьте! — скрикне Марина. — Он мені всі голову прогризли вами (Панас Мирний, IV, 1955, 233); — Я вже татові голову прогризла, щоб і дітям у школі молоко видавали. Без ерошей (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 435); Голову закручувати (закрутити) — позбавляти здатності розумно діяти або ставитися до оточуючого. [Іван:] Дивлюсь на тебе та й думаю: закрутиш ти комусь так голову, що аж занудить (Степан Васильченко, III, 1960, 28); Заливати (залити) голову див. заливати; Заломлювати (заломити) голову див. заломлювати; Голову зложити; Головою накласти (наложити); Голову покласти (скласти) — загинути. Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (Де шведи голови поклали) (Іван Котляревський, I, 1952, 194); Недарма голови зложили брати мої серед полів, — червоний прапор зазорів, загартувались наші сили, щоб йти у бій на ворогів! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959. 23); Щось було в його долоні батьківське, лагідне, бо маленька Танька, котрої татко вже рік як наклав в партизанах головою, раптом пустила сльозу (Юрій Бедзик. Полки..; 1959, 140); Голову крутити див. крутити; Голову ламати — намагатися зрозуміти що-небудь: вирішувати складне питання. [2-га дівчина:] Усі дівчата.. згадують тебе та голову ламають — що.. з тобою подіялось (Степан Васильченко, III, 1960, 44); Давно, в роки своєї молодості, Гриша-семінарист теж нібито ламав собі голову над олешківською проблемою (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 80); Голову морочити див. морочити; Голову підводити (підвести, піднімати, підняти) — відроджуватися, активізуватися. Вся Таврія в цей час була вже в тривозі.. Підводила голову контрреволюція по містах, нахабніло в степах куркульство (Олесь Гончар, II, 1959, 85); Голову прихилити де, куди — мати пристановище. Свою мрію мати куточок над Дніпром, де могла б прихилити свою голову і його сестра Ярина, Шевченко міг висловити тільки в романтичному сні (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 538); Багатьом борцям і захисникам Батьківщини.., які повернуться після війни до рідних місць, можливо, ніде буде й голові? прихилити на ніч (Олександр Довженко, III, 1960, 204); Голову сушити — турбуватися про кого-, що-небудь. — Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 37); Голову схиляти (схилити): а) (перед ким) підкорятися кому-небудь. — Хто ж це буде терпіти отаку наругу? Коли ось цей Петро он обома ногами вже в могилі, а й той перед ними [фашистами] шапки не зняв, не схилив голови (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 41); б) (перед чим, уроч.) віддавати шану чомусь. Тут [в Аджанті] кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (Василь Минко, Намасте.., х 1957, 24); Давати (дати) голову на відріз (на відруб і т. ін.); Давати (дати) голову обрубати — ручатися своїм життям. [Петро:] Даю голову обрубати, що він не дурно топчеться.. Звісно, йому не любові тії [тієї] треба, — батькові гроші замуляли... (Панас Мирний, V, 1955, 159); — Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація (Андрій Головко, II, 1957, 158); Забивати (забити) голову див. забивати; Забити собі в голову див. забивати; Забрести в голову див. забрідати; Заходити (зайти) в голову див. заходити; З голови до ніг; З ніг до голови; З (від) голови до п'ят — повністю, цілком. Становий здивованим поглядом змірив Семена від голови до п'ят, наче не сподівався такої упертості (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 126); Припровадили мене перед якогось яорношинельника, доповіли йому. Позіхнув ліниво, зміряв поглядом з голови до ніг, буркнув: — У камеру (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 52); З головою доволі (досить) — цілком досить. Якби ти прислав в Одесу мені рублів з 10, то вже було б з головою доволі (Леся Українка, V, 1956, 241); З головою поринати (поринути, пірнати, пірнути) в що — повністю, цілком віддаватися чому-небудь. Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 344); Він-кинувся до сейфа, витяг креслення, розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло й з головою поринув у роботу (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 127); З хворої голови на здорову перекладати (перекласти, валити, звалювати, звалити і т. ін.) — перекладати або звалювати з винного на невинного; На головах ходити; Трохи на головах не ходити — чинити безладдя, бешкетувати. П'яні чоловіки трохи на головах не ходять (Панас Мирний, II, 1954, 193); На голову (на багато голів) вище кого — значно перевершувати кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому, культурному і т. ін.). Тільки щасливим поколінням судилося піднестися на багато голів вище своїх предків, а може й правнуків (Олександр Довженко, III, 1960, 307); На свою (мою, твою і т. ін.) голову — собі (мені, тобі і т. ін.) на шкоду. — От і дослужилася у людей, от і заробила добра на свою голову! (Панас Мирний, I, 1954, 85); Прийшла і Христя на зиму додому, на материну голову прийшла (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 19); [І] не в голові що — немає інтересу до чого-небудь. — Домасі і не в голові наше гуляння- Знаю я добре, яка туга прийшла їй до серця (Марко Вовчок, I, 1955, 60); Не вкладається в голові — важко збагнути. Славці не вкладалося в голові, що батько її зовсім не такий, яким вималювала в своїй уяві (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 77); Не зносити голови див. зношувати; У голову брати (взяти) — ставити за мету; вирішувати; У голову (у голови) [собі] не брати (не покладати) — не думати, не здогадуватися. Ніхто тоді з хлопців і в голову не брав, що дівчину ж треба провести додому (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 120); — Винуватий, товаришу комісар такої-то частини!.. Дозвольте доповісти, — ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте (Юрій Яновський, I, 1938, 276); Хоч кіл (кілок) на голові теши — про неможливість переконати вперту або нетямущу людину. Хоч кіл на голові, як кажуть, їй [Добрості] теши, Хоч ти візьми її — печи або души, Не зна вона, що то людські переполохи, І не лякається ні од чого нітрохи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 42); Як упреться [Безбородько], наче стовпець у плоті, нічим не поворушиш, хоч кіл на голові теши... (Михайло Стельмах, Правда... 1961, 138); Як сніг на голову — зненацька, несподівано, раптово. Вони [матроси] вривалися в німецькі траншеї з усіх боків, падали, як сніг на голову, й трощили все, що потрапляло під руки (Василь Кучер, Голод, 1961, 132); Чи добре вона зробила, отак, як сніг на голову, з'явившись у цій кімнаті? (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 53).

2. жін. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок. Мислі в голові важкі вертілись, тьмили світ, мов пил (Іван Франко, XIII, 1954, 36); В голові роїлося багато різних думок (Олекса Гуреїв, Повели, 1951, 70); // перен. Розум, свідомість. — Чіпка мій моторний, удатний, золоті в його руки й голова неабияка... (Панас Мирний, II, 1954, 252); // Розумна людина. — То дід — голова! Прехороший, прерозумний, про старовину вам розкаже, говіркий який!.. (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 130); [X ранко:] Галька от — навпаки; то — голова: у батька вдалася! (Панас Мирний, V, 1955, 122); // Про людину як носія певних якостей. — Стара, необачна голово!.. схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! (Марко Вовчок, I, 1955, 26); Тож і здавалось молодим головам, що без них там. ніяк не наведуть ладу, на тому фронті (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 98). ♦ Без голови — про нерозумну людину; Без царя в голові див. цар; Гаряча голова — про людину, яка захоплюється чим-небудь; палка, запальна людина. Найгарячіші голови, яким у печінках сидів їхній ненажерливий односельчанин, подавали голос, щоб виселити стару Коржиху з сипом, але громада не згодилась (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 153); Голову втрачати (втратити, губити, згубити, загубити і т. ін.) — втрачати владу над собою, здатність обдумано діяти. — Не втрачай голови... не втрачай голови.., — говорило щось у ньому (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 171); Вона знав, як я люблю її. Як дурисвіт, як хлопчак, що втратив голову (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 129); [Романюк:] Не бійся. Твій тато не з тих, хто голову губить... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 264); Я сам голову згубив — скочив на ноги та як гукну на повний голос: «Браво, Манюрка!» (Юрій Яновський, I, 1958, 258); З головою — про кмітливу і розумну людину; Капустяна голова, зневажл. — про людину, яка не має здорового розуму. — Ой, роби-те! — протягаючи слова, передражнила Лесиха. — Так робите, як той, у кого глиняні руки і капустяна голова (Іван Франко, І, 1955, 60); Мати голову на плечах (на в'язах) — бути розумним. Якщо Брахватіста намагається вислизнути із капкана, то й він, комісар Олів'єро, має голову на в'язах (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 150).

3. чол. і жін. Особа, яка керує зборами, засіданням і т. ін. Голова зборів башмачник Перегуда надав перше слово секретареві парторганізації (Олесь Донченко, I, 1956, 499); Максим затуманеними очима глянув на голову засідання (Натан Рибак, Час, 1960, 732).

4. чол. і жін. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації та їх відділів. Голова сільради довго дзвонив кудись телефоном (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 81); На голову колгоспу Івана Сергійовича обрали одноголосно (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 219); // У дореволюційній Росії і на Україні — керівник деяких виборних органів. Багатого голову скинули й обрали за голову [волості] чередника (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); — Він дума, як голова, то й велика цяця?! (Панас Мирний, II, 1954, 185).

5. чол. і жін. (з великої літери). У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів. 7 липня [1962 р.] Голова Президії Верховної Ради СРСР.. прийняв у Кремлі делегацію Державних зборів Угорської Народної Республіки (Радянська Україна, 8.VII 1962, 1).

6. чол. і жін., перен. Основне, головне в чому-небудь. Риба — вода, ягода — трава, а хліб — всьому голова (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 45); — Всьому на світі голова — фабрика (Юрій Яновський, IV, 1959, 2).

7. чол. і жін., перен. Авторитетна особа; головний у якій-небудь справі. [Парвус:] Не жінка хаті голова, а чоловік, не їй його судити, не їй за його й ручити... (Леся Українка, II, 1951, 410); [Князь:] Я князь! Я голова Всіх руських владників! (Іван Франко, IX, 1952, 244).

Сам (сама) собі голова — про чию-небудь повну незалежність, самостійність. — Ніхто тепер до мене не мішайся... Я сама собі голова (Панас Мирний, IV, 1955, 57).

8. жін. Перші ряди, передня частина чого-небудь (колони, загону, групи і т. ін.), що рухається. Голова колони вже входила в браму (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 164).

9. жін. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін. — От і почав Хоцінський до мене вчащати; ..шле мені з сахарні по голові сахару, — бачу, чогось годить мені, тупцяє коло мене (Нечуй-Левицький, I, 1956, 125).

Ілюстрації

Цікаві факти

Півень Майк прожив півтора роки після того, як в 1945 році американський фермер відрубав йому голову. У півня залишилася підстава мозку і одне вухо. Коли фермер відмітив, що півень до цих пір не помер, то вирішив піклуватися про нього, вводячи молоко і зерно безпосередньо через піпетку. Майк знайшов славу після початку його демонстрацій по всій країні, його достовірність задокументована. Багато хто намагався повторити цей досвід, але жодна інша курка не прожила більше двох днів без голови.

Фразеологізми

Голова з вухами — нерозторопна людина.

Голова половою набита (соломою, клоччям і т. ін.) у когось — хто-небудь нерозумний, нерозторопний. Антонім: голова не половою набита.

Головою важити — ризикувати життям.

Голову туманити — інтригувати, обманювати, морозити кого-небудь; говорити про малозрозумілі, недоступні речі; запаморочувати.

Гаряча голова — запальна людина.

Горобці цвірінькають у голові (у макітрі / т ін.) — хто-небудь легковажний, несерйозний.

Гризти / прогризти голову — докучати кому-небудь кимсь, чимсь, вимагати що-небудь у когось і т. ін.

Один одному на голову лізе — велика кількість кого-небудь.

Дерти голову — пихато, гоноровито поводитися по відношенню до кого-небудь; чванитися.

Джмелі гудуть у голові — хто-небудь перебуває в стані сп’яніння або запаморочення.

Кивати головою — засуджувати чию-небудь поведінку, не схвалювати чиїхось вчинків.

Кидатися / кинутися сторч головою — діяти, робити що-небудь необдумано, нерозсудливо.

Кинутися в голову — несподівано, раптово пригадатися кому-небудь, викликавши в когось переживання.

Класти голову — гинути, вмирати в боротьбі, війні.

Класти голову на плаху (під сокиру) — з повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь; запевняючи когось, стверджувати щось; нести відповідальність за кого-, що-небудь.

Поезія

Олександр Олесь "Схилив я голову і йду поволі..."

Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті.

Безмірна тиша. Спів веселий Давно-давно помалу стих, Як пісня матері моєї, Як гомін друзів молодих.

Іду… Усім чужий, далекий… Ніхто не скаже: "Брате мій!" Ніхто руки мені не стисне В землі холодній і німій.

І коли я впаду безсилий, Ніхто не спиниться йдучи, Хіба що вітер полудневий Крилом пригріє летючи.