Хабарик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:39, 7 грудня 2014; Марченко (обговорення • внесок)
Хабарик, -ка, м. Ум. отъ хабарь.
ХАБА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хаба́р. Ховрах допитує куму. А та йому: —..На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра, не знав!), Що я хабарики лупила… (Гл., Вибр., 1957, 36).
Ілюстрації
