Межиріччя

Словник Бориса Грінченка

Межиріччя, -чя, с. Водораздѣлъ, междурѣчье.

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970-1980)

МЕЖИ́РІЧЧЯ, я, сер. Простір, місцевість між двома річками. У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (Історія СРСР, I, 1956, 58); Усе хотіла [Оксана], щоб я переїхав на Полісся, де біля межиріччя і лісу зросла вона (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 58).

Орфографічний словник української мови. Словопедія

Межи́річчя

іменник середнього роду

населений пункт в Україні

Географічна енциклопедія

Межи́річчя

територія між двома сусідніми річками. Складається з вододільного простору і схилів долин. В горах форма межирiччь найрізноманітніша - гострі гребені, плоскі вододіли, обмежені крутими схилами, опуклі, похилі в один бік вододіли.

Ілюстрації

Див. також

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F)

Джерела та література

1. http://sum.in.ua/s/mezhyrichchja 2. http://slovopedia.org.ua/35/53404/114475.html