Зрадник
Зрадник - це той, хто зраджує.
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Зрадник, -ка, м. Измѣнникъ, предатель. Чуб. V. 57. Вибрав Юду Іскариоцького, що стався зрадником. Св. Л. VI. 16.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗРА́ДНИК, а, чол. Той, хто зраджує (у 1—3 знач.).
[Комонник:] Я зрадників державних не шкодую (Леся Українка, II, 1951, 527);
В той час, коли народ самовіддано й завзято боровся за визволення батьківщини, великі феодали часто ставали зрадниками і переходили на сторону ворогів (Історія СРСР, I, 1956, 24);
[Катря:] Чув, що торік одна дівка принесла своєму зрадникові дитину в церкву, як той став з другою, щоб вінець прийняти?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 380);
Ліквідатори — зрадники марксизму і зрадники демократії (Ленін, 19, 1950, 135).
ЗРАДНИК
запроданець, перекинчик, перевертень, ренегат, відступник, христопродавець, жм. юда, продажна шкура; (під окупацією) коляборант, вислугач; зрадливець, д. зрадець.
| Номер | українська | англіїська |
|---|---|---|
| 1 | зрадник | apostate |
| 2 | зрадник | betrayer |
| 3 | зрадник | iscariot |
| 4 | зрадник | judas |
| 5 | зрадник | parricide |
| 6 | зрадник | quisling |
| 7 | зрадник | rat |
| 8 | зрадник | traitor |
Орфоепічний словник української мови
Зрадник
[зра/дниек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
