Гідний

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:27, 5 грудня 2014; Марченко (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Гідний, -а, -е = Годний. Настели мі опанчу, бо я того гідна. Чуб. V. 122.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує або вартий чого-небудь. [Хоростіль:] Хоростіль встає тілько перед такими, що того гідні (Іван Франко, IX, 1952, 163); Той не гідний звання члена партії, хто не вміє вимагати і добиватися від своїх довірених виконання їх партійних обов'язків відносно їх довірителів (Ленін, 8, 1949, 194); — Різні, подруго, є люди, Гідні шани і огуди, Є без цвіту, є в цвіту (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 80). 2. Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. Наша республіка [Українська] займає гідне місце на міжнародній арені (Визначні місця України, 1958, 41); // Ділком відповідний у даному випадку; потрібний. Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця (Олесь Донченко, V, 1957, 517).

Гідним чином — належно. Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Юрій Яновський, I, 1958, 433).

3. Такий, що має високі позитивні якості; достойний. — Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] бог навернув, — говорить [Максимиха] спроквола (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 191); [Коренєв:] Навчись прощати заради друга... коли гідний друг, Коли зумів спокутувать провину (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 403); Озернилось, як колосся. Стало бойове і гідне — Слово наше рідне! (Павло Тичина, II, 1957, 117). 4. діал. Шановний. [Калеб:] Спокійся, гідний вчителю, будь певен, що ми тебе на глум не віддамо молодикам(Леся Українка, III, 1952, 69). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 64.

"Словопедія"

ГІДНИЙ

гі́дний прикметник

ГІДНИЙ (осуду) вартий; (- місце) належний; (хто) високогідний, достогідний, р. достойний, пор. ШАНОВНИЙ.

ГІДНИЙ достойный; (в сказ.) достоин гідний подиву — поразительный, достойный изумления [удивления]; изумительный, удивительный Ви можете поставити посилання на це слово:

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує або вартий чого-небудь. [Хоростіль:] Хоростіль встає тілько перед такими, що того гідні (Фр., IX, 1952, 163); Той не гідний звання члена партії, хто не вміє вимагати і добиватися від своїх довірених виконання їх партійних обов’язків відносно їх довірителів (Ленін, 8, 1949, 194); — Різні, подруго, є люди, Гідні шани і огуди, Є без цвіту, є в цвіту (Воскр., З перцем! 1957, 80). 2. Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. Наша республіка [Українська] займає гідне місце на міжнародній арені (Визначні місця Укр., 1958, 41); // Цілком відповідний у даному випадку; потрібний. Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця(Донч., V, 1957, 517). Гі́дним чи́ном — належно. Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Ю. Янов., І, 1958, 433). 3. Такий, що має високі позитивні якості; достойний. — Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку]бог навернув, — говорить [Максимиха] спроквола (Кобр., Вибр., 1954, 191); [Коренєв:] Навчись прощати заради друга… коли гідний друг. Коли зумів спокутувать провину (Дмит., Драм. тв., 1958, 403); Озернилось, як колосся, Стало бойове і гідне — Слово наше рідне! (Тич., II, 1957, 117). 4. діал. Шановний. [Калеб:] Спокійся, гідний вчителю, будь певен, що ми тебе на глум не віддамо молодикам (Л. Укр., III, 1952, 69). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 64. Гідний, а, е = Годний. Настели мі опанчу, бо я того гідна. Чуб. V. 122. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 285.

Всесвітній словник української мови

ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ[ВАРТ], СТІ́ЙНИЙ,ГО́ДНИЙ[ГО́ДЕН]розм.,ВА́РТНИЙдіал.Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Гірник); - Виліпіть нашу Мілю такою, щоб всі на неї задивлялися, - вимагали колгоспниці. - Вона того достойна (О. Гончар); Гідна країна, здавен ушанована захватом щирим, Варта уваги мандрівників, подиву та милування (М. Зеров); Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); - Сліз твоїх вона не годна (Марко Вовчок); - Треба вибрати собі жінку з роду, вартного князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• гідний — прикметник … Орфографічний словник української мови • 2гідний — а, е. 1) Який заслуговує або вартий чого небудь. 2) Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. || Цілком відповідний у даному випадку; потрібний. •• Гі/дним чи/ном належно. 3) Такий, що має високі позитивні якості; достойний. 4) діал.… … Український тлумачний словник • 3гідний — I (який заслуговує чого н.), достойний, варт(ий) II ▶ див. відповідний 1), добрий I, 1), шановний … Словник синонімів української мови

Ілюстрації

Гідний.jpg Гідний1.jpg

Медіа

ГІДНИЙ ВЧИНОК

Цікаві факти

АЙДАРІВСЬКИЙ «АЛМАЗ» - ГІДНИЙ ДОВІРИ ЛУЧАН*

Кравець: Хочу довести, що гідний виступати за національну команду