Дерилюд

Словник Грінченка Дери́люд, -да, м. Обдиратель, грабитель. Рк. Левиц.

Словник української мови Академічний тлумачний словник ДЕРИ́ЛЮД, а, чол., рідко. Те саме, що здирник. [Мелешко:] Та з вас хоча роботу Вигнічує проклятий дерилюд! А з ковалів залізо вимагає (Іван Кочерга, І, 1956, 447); — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 176).

Cловник синонімів ЗДИ́РНИКрозм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь),ДРАПІ́ЖНИК[ДРЯПІ́ЖНИК]розм.,ДРАПІ́КА[ДРЯПІ́КА]розм.,ДРАПІ́ЖКА[ДРЯПІ́ЖКА]розм.,ДЕРІ́Йрозм.,ДЕРУ́Нрозм.,ЗДИ́РЦЯдіал., ДЕРИ́ЛЮДрідко.На одному з них [полюсів] - невелика купка багатіїв і здирників, на другому - жахливі злидні, бідність (І. Цюпа); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан. Здирщик на всю округу! (К. Гордієнко); Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник (П. Панч); [Кукса:] От, чортів дряпіжник! (Виймає з кишені гроші). Нате вам! (М. Кропивницький); З батька рідного візьме [писар] - такий дерій (С. Васильченко); - Не один Джафар-баша був такий здирця, - урвала дівчина (З. Тулуб); - Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (М. Стельмах). - Пор. експлуата́тор.