Терпуга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:48, 3 грудня 2014; Толочин Євген Володимирович (обговорення • внесок)
Терпу́га, -ги, ж. Водка. Угор.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ТЕРПУ́Г, а, чол.
1. Сталевий брусок із насічкою, вид напилка. Де-не-де в порожнім корпусі цеху, скрегочучи, пиляли терпуги (Іван Ле, Мої листи, 1945, 212); Складні деталі, які можна було виточити лише на спеціальних станках, він виточував та полірував терпугом у лещатах (Вітчизна, 4, 1962, 202);
- У порівняннях. Язик тещі запрацював, як терпуг (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 22).
2. Шевське знаряддя для згладжування кінців цвяхів у середині взуття.
ТЕРПУГ підпилок, (для дерева) рашпіль; терпужок.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Копелевич В. Г., Спиридонов І. Г., Буфетов Г. П. Слюсарна справа.- К.: Освіта, 1997.- 206 с. — ISBN 966-04-0068-3
Кропивницький М. М. Загальний курс слюсарної справи. - К.: Техніка, 1970.- 344 с.
