Легеня

Леге́ня, -ні, ж. Легкое (pulmo). Стали суди судити, комарика ділити: сьомутому по стегну, а Костеві голова... а Йванові печінка... а Грицькові легені. Нп.

УКРЛІТ.ORG_Cловник=

ЛЕГЕ́НЯ див. леге́ні.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 461.

Легеня, ні, ж. Легкое (pulmo). Стали суди судити, комарика ділити: сьому-тому по стегну, а Костеві голова… а Йванові печінка… а Грицькові легені. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 350.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЕГЕНІ, нь і ів, мн. (одн. легеня, і, жін.). Орган дихання у людини і хребетних тварин, що розміщується в грудній порожнині. Що в неї таке — грип чи запалення легенів? Хіба без лікаря взнаєш (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 190); Жаба дихає за допомогою легень, а також і шкіри (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 89). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 461.

Ілюстрації