Зубр

Зубр, -ра, м. Зубръ. Вх. Пч. II. 5.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Великий дикий ссавець родини бичачих. Серед поляни зубр спинився волохатий (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 319); — Дика антилопа, полохлива лань довірливо пасеться в сусідстві з могутнім бізоном та зубром... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 134); * У порівняннях. — Ці єретики дикі й уперті, як зубри (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 23).

2. перен., розм. Про того, хто має великий досвід, знання в якійсь ділянці, відіграє керівну роль де-небудь. Є така частина критиків, яка з охотою повикидала б мої твори на смітник.. Це — переважно стара, професорська критика, літературні зубри і акули з заіржавілою зброєю (Степан Васильченко, IV, 1960, 56); В кафе ніде було пройти.. За журналістами, комісіонерами та комерсантами прийшли сюди й самі зубри промисловості (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 51); Недаремно знайомі директори хитали головами: — У Ковалівку? Ну, брат, Тарасе, там і не такі зубри, як ти, ламали зуби (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 153); // Про того, хто вперто дотримується відсталих, реакційних поглядів, переконань тощо. — Було б непогано, коли б отакий зубр.. та переконався, перевиховався б на нашому будівництві й став нашим (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 49).

Ілюстрації

x140px

x140px

x140px