Дитина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:27, 2 грудня 2014; Олексенко Аліна (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Дитина, -ни, ж. 1) Ребенокъ, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Ном. № 9189. Він мені за дитину рідну став. МВ. І. 22. Знайти дитину. Родить дитя. Нарядити дитину. Родить дитя — преимущественно помимо брака. 2) Сынъ или дочь, хотя бы и взрослые. Чи я в тебе, мати, не твоя дитина, коли моя мука тобі дуже мила. Мет. 70. Батькова дитина. Ном. № 7485, мамина дитина. Любимчикъ отца, матери. 3) Продавати дитину. Родъ игры. О. 1861. XI. 30, 51. Ум. Дитинка, дитинонька, дитиночка. Аби дружинна, дасть Бог дитинку. Ном. № 9181. Ой кіт буде воркотати, дитиночка буде спати. Макс. (1849), 103.
Сучасні словники
Словник української мови .Академічний словник.
Фразеологічний словник
Ілюстрації
|
|
|
|
