Гонор
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:05, 30 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Гонор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп’явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.
