Викосити

Ви́косити. См. Викошувати.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ВИКОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКОСИТИ, ошу, осиш, док., перех.

1. Скошувати все, що росте на якій-небудь ділянці. Там, де очерет систематично не викошують, його стебла рік у рік нагромаджуються у великій кількості (Наука і життя, 3, 1961, 41); Я горох сама, де схочу, там посію; Сама я й викошу (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 59); Так як викосять нивку, пов'яжуть снопи, поскладають у копи.. та й ниву поливають і копи змочують гіркими слізьми (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 132); * Образно. Снаряди викосили сад (Леонід Первомайський, I, 1958, 369); // Знаходити під час косіння. — Ти ба, якого перепела викосив — горщик! — здивовано гомоніли косарі і в'язальниці (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 356).

2. перен. Знищувати, умертвляти всіх або багатьох. Вона майже в упор стріляла, викошуючи, наче осот, десятки гітлерівських молодчиків (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 65); Пошесть викосила козаків більше, ніж вогонь противника (Петро Панч, III, 1956, 535).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 414.

КОСИТИ 1, кошу, косиш, недок., перех.

1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. Вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (Іван Котляревський, I, 1952, 135); Поки батько й брати косили, а сестри гребли недалечко, я то сидів біля воза, ..то до їх бігав (Борис Грінченко, I, 1963, 295); Ось він зовсім виразно бачить той зруб, на якому.. косив.. траву (Михайло Стельмах, I, 1962, 167); * У порівняннях. Сміх розкотився по хаті, з кутка в куток. Цілі ряди коливались од нього. Сміх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45). ♦ Косити на грабки див. грабки.

2. перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли.. Став людей косити голод, Став в могили їх нести (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 348); Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла (Павло Тичина, II, 1957, 161); // безос. Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше — обкладки. Скільки від них дітвори перемерло! .. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Панас Мирний, IV, 1955, 251).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 305.

Коментарі (0)

КОСИТИ 2, кошу, косиш, недок.

1. перех. і чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі). Кукса підозріло косив запалі очі на вікно (Олесь Донченко, I, 1956, 69); Вдивляючись у Кравчука, вона весь час косила оком на його сусіду (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 68).

2. неперех. Бути косооким, бути косим. Олександра Іванівна кинула на мене своїми прекрасними сірими очима. Ліве око косило, але погляд був живий, пронизливий і гарячий (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 109); Він, здавалося, навіть трохи косив, бо, звертаючись до дівчини, дивився кудись повз неї, в простір (Василь Козаченко, Сальвія, 1957, 48).

3. чим, неперех., перен. Дивитися неприязно, вороже. Неспокійно переступає [дід] з ноги на ногу, косить на бабу сердитими очима (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 44).

осити – це багатозначне слово. Косити можна:

1) газон чи траву/сіно, тобто підстригати газон чи траву/сіно

2) від виконання певного завдання, найчастіше косять від армії

3) косити можна бабосики

Як правильно вибрати косу

Якщо у вас виникла проблема, чим скосити траву, то на вашу голову обрушиться величезний інформаційний вал. Чого вам тільки не будуть пропонувати, і мотокоси, і електрокоси-тримери, і косарки маленькі, і косарки великі, і китайські, і німецькі(зроблені в Китаї), і японські(також родом з Піднебесної). Отак, хлопові замакітриться в голові від тої інформації і піде він купляти косу привичну, ручну , без моторчика. Бо так як руками викосити траву, то ніяка техніка не справиться. А вибрати добру косу, то прошу вас, то так як файну жінку. Виберете файну, буде йти косовиця легко, а погану- мордація, викинути жаль, а косити не мож. Дехто каже, що треба запхати в гноївку(не жінку, а косу), ніби має помогти. Я пробував – як була блєха, так і блєхов сі лишила. Так що, йдемо купляти косу.

Для того, найперше треба мати якусь плящину горілчини, ну і пиво не зашкодить. Бо як йдемо зі сватами жінку сватати, то так само одному косу купляти не випадає. Найліпше за «сватів» треба брати залізного майстра (коваля) і також здавби сі музикант, але не дай Бог взяти якогось з оперного театру, а брати треба музиканта, що грає по весіллях. Такий музикант в гармидері має ліпший слух. Так що спочатку, як Бог приказав, тоту плящину горілочки приговорюємо. В музиката прорізується відразу слух, а коваль на зуб марку сталі визначить.

Базар. Рух, гам, крики. То бензопилу хтось завів, то кум кума зустрів і хоче через 2 ряди продавців запитати , як кума поживають. А там – «Кава, чай, капучіно. Капучіно нема – скінчило сі» і т.д.і т.п. Вам потрібно, знайти продавця, який має багато кіс на вибір, бо там де одна- дві, то навіть нема чого і ставати. А також треба вважати на сам вигляд коси, бо то як за дівкою треба дивитися – найперше чи гарна, бо зроблена партачами коса ні вигляду немає, ні косити не буде. Отже , знайшли продавця в якого є ціла купа кіс. Треба починати здалека, звідки ті коси походять, а скільки вони коштують, а за таку ціну де моторчик і в тому дусі. А також треба знати якого розміру косу ви хочете. Якщо ви, Вірастюк, то можна і «сотку», а як худий і кашляєте, то і «сімдесятка»-гора. Продавець розпинається і хоче вам всунути косу, яка за його масними словами, сама косити буде. І тут настає зірковий час майстра від заліза, він не кваплячись витягує з кишені спеціально загнений гачок і ще один кусок заліза. Продавець хоче щось своє сказати, але на тім його маркетинг скінчився. На гачок вішається коса, а іншою залізячкою коваль б’є по ній. Тут також підключається зі своїм ідеальним слухом і інший «сват» – музикант. «Дзень, дзень, дзень. Дзінь, дзінь, дзінь…» – лунає над торговицею мелодія коси. І з одної купи робляться зо три кути кіс:1- «то блєха, ринва, пательня ітд», 2 – «ніби може бути», 3- « а з цієї будем вибирати» . І знову- «Дзень, дзень, дзень. Дзінь, дзінь, дзінь…». То може тривати досить довго , бо косу треба вибрати файну. Чим довше то «дзінь» то і коса краща. А ще і всякі знайомі поради почнуть давати. Так що купити косу то є велика штука. За якусь часину – маєте вже свою косу в руках, продавець б’ється в груди і каже, що ліпшої коси нігде ви би не купили, а як буде косити , не дай Бог , погано, то най того продавця шляк трафит. І знову продавець з трьох купок кіс робить одну. Дякуємо за покупку і… йдемо до коваля, а там треба ще одної плящини горілочки і тоді коваль вам поклепає косу. Перший наклеп дуже важливо правильно зробити і тоді коса буде добре косити. І не потрібно сточувати на наждаку, як то пишуть по різних сайтах, бо так можна косу за пару раз сточити повністю. А добре наклепана коса може вам служити і з десяток літ.

Ілюстрації