Посолити

Посоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль посолила. Чуб. V. 1165.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПОСОЛИТИ, солю, солиш, док., перех. 1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, — аж тричі посолила (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 28); У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (Наука і життя, 7, 1955, 17); // Надати солоного присмаку чому-небудь. Кілька крапель солі посолили купіль (Юрій Яновський, II, 1958, 81); Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 723). 2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. — Не журись, Чіпко, — каже, радіючи, Мотря. — Тепер буде своє жито, й своя пшениця ..А к різдву загодуємо свиню... Сало продамо, м'ясо посолимо (Панас Мирний, I, 1949, 155); [Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (Марко Кропивницький, II, 1958, 336). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 352.

ПОСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док., перех.

1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, — аж тричі посолила (Бор., Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28); У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (Наука.., 7, 1955, 17); // Надати солоного присмаку чому-небудь. Кілька крапель солі посолили купіль (Ю. Янов., II, 1958, 81); Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 723).

2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. — Не журись, Чіпко, — каже, радіючи, Мотря. — Тепер буде своє жито, й своя пшениця ..А к різдву загодуємо свиню… Сало продамо, м’ясо посолимо (Мирний, І, 1949, 155); [Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (Кроп., II, 1958, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 352.

Посолити, лю́, лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль — посолила. Чуб. V. 1165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 366.

посолити -солю́, -со́лиш, док., перех. 1) Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. || Надати солоного присмаку чому-небудь. 2) що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити.

посолити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови • посолений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до посолити. || у знач. прикм. 2) у знач. прикм. Солоний … Український тлумачний словник • усолити — (всоли/ти), лю/, лиш, док., розм. Достатньо, в міру посолити … Український тлумачний слов

Ілюстрації