Нянько

Ня́нько, -ка, м. = Няньо. Поколь била’м в свого нянька, коровачки’м пасла. Гол. II. 444.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЯ́НЬКО, а, чол., діал. Тато. Почав Іванко казати своєму нянькові: — Я, няньку, йду світа пізнати (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 12); Багач мав два сини. Старший поводив себе добре і слухав нянька. За те отець його оженив добре (Казки Верховини, 1968, 73).

Орфографічний словник української мови

Ня́нько іменник чоловічого роду, істота діал.