Чмихати

Чмихати, -хаю, -єш (и чми́шу, -шеш), гл. Фыркать, пыхтѣть, дуть. Слухаю, коли корови чмишуть. О. 1861. V. 68. Чмихає, як овечка. Ном. № 13943. Нічого мені не каже, тільки чмише. Г. Барв. 288. Вже холодом чмише. Конотоп. у.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Переривчасто, глухо випускати повітря, пару, відпрацьований газ і т. ін. Перед вокзалом, посеред порожніх, вкритих інеєм колій, біло-бузковими клубками пари чмихав, готовий от-от зрушити з місця, паровоз (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 177); Мряка. У березі важко чмихав паровий млин (Андрій Головко, II, 1957, 78); Авто у сусіда було благеньке, старомодне, більше чмихало, аніж їхало — тільки надвечір повернувся я до нашої хати (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 59); // З шумом випускати повітря з ніздрів. Хома Лихо чмихав червоним носом (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 229); Змовкло в хаті, ніби хтось придушив усе. Тільки чмише щось на печі, кавкає, мов глитає камінці (Степан Васильченко, II, 1959, 214); Скот тяжко диха, чмиха — проти вітру пасе череду пастух (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 147); Коцюба незадоволено чмихав носом (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 140).

2. розм. Сміятися, усміхатися, видаючи глухі звуки носом, губами. Тут Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки. Дивлюся, — жандарі собі очима грають, а пан становий, здержуючись від реготу, тільки чмиха (Панас Мирний, IV, 1955, 379); — Щось ти мудруєш хлопче, по очах бачу... А ті он твої напарники теж підсміюються, — показав дід на Толиних друзів, що боялись наблизитись і чмихали в кулак (Олександр Копиленко, Сон. ранок. 1951. 111).

Орфографічний словник української мови

Чми́хати дієслово недоконаного виду розм.

Словник синонімів

ЧМИХАТИ (носом) сопти, пирхати; (- паровик) пихкати; З. дмухати, дути.

Українсько-російський словник

ЧМИХАТИ несов. - чмихати, сов. - чмихнути 1) пыхтеть несов.; разг. пыхать, пыхнуть; фыркать, фыркнуть (о машине); (носом) шмыгать, шмыгнуть 2) (смеяться) разг. фыркать, фыркнуть