Зупиняти

Зупиня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. зупини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Да гуляла, гуляла, мати не спиняла, да тепер зупинила. Чуб. V. 542. Підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52.

http://sum.in.ua/s/Zupynjaty==Сучасні словники== Словник української мовисловник української мови Словник української мови ЗУПИНЯТИ, яю, яєш, недок., ЗУПИНИТИ, иню, иниш, док., перех. 1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось стати, спинитися. Я зупиняю підводу, і йдемо пішки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Святослав зупиняє коня. Сірими своїми очима довго дивиться на схід, на синю хмару, що пливе й пливе над обрієм (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 44); Як він [Проценко] вертався з вечері в свою хату, Мар'я його зупинила (Панас Мирний, III, 1954, 207); Замриборщ хвацько зупинив мотоцикл перед головними дверима повіткому (Михайло Стельмах, II, 1962, 139); * Образно. Пішов, не по своїй волі, блукати по світу, як те перекотиполе, що вітер носить по степах: котишся, котишся, поки не зупинить тебе доля або не притопче лихо (Олекса Стороженко, I, 1957, 75); // Припиняти роботу машини, механізму тощо або підприємства і т. ін. Літній робітник біля верстата зупиняє останній мотор. Тиша. Замислився старий арсеналець — що буде? (Олександр Довженко, I, 1958, 50); Оголосили ми тоді страйк, зупинили завод (Юрій Яновський, II, 1958, 245); // Перешкоджати просуванню вперед ворожого війська. І фронт і тил непохитні у своєму прагненні зупинити залізні полчища гітлерівців (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 112).

Зупиняти (зупинити) кров — припиняти, ліквідувати кровотечу. Павло з фельдшерами й санітарами зупиняли кров, робили перші перев'язки (Василь Кучер, Голод, 1961, 76).

Словопедія зупиня́ти дієслово недоконаного виду

Ілюстрації