Звідниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:51, 2 грудня 2014; Репка Марина Василівнна (обговорення • внесок)
Звідниця, -ці, ж. Обманщица.
Зміст
Сучасні словники
ЗВІ́ДНИЦЯ, рідко ЗВОДНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до звідник і зводник 1. Як загвалтують, як закричать вони тоді всі, а найпаче та Дорошенчиха... — Звідниця! Брехуха! Така-сяка, он яка — у волость її, у волость! (Любов Яновська, І, 1959, 88); Пан.. ввічливо, звертаючись лише на «ви», повертав дівчині пашпорт, кидав їй на сльози пару карбованців, а терту куховарку-зводницю посилав на базар підшукати свіжу покоївку (Михайло Стельмах, I, 1962, 447).
Ілюстрації
|
x140px | 
|
|
