Забавка

Забавка. См. Забава.

Сучасні словники

Словник української мови ЗА́БАВКА, и, жін.

1. Предмет, яким бавляться діти; іграшка. — Маю я теж іграшок і забавок багацько... коники славні маю... (Марко Вовчок, I, 1955, 385); Замість пищика хлопчик знайшов іншу забавку (Олесь Донченко, VI, 1957, 489).

2. Те саме, що забава 1, 2. Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 11); Допитливий, вразливий і цікавий на все, Тарас не вдовольнявся звичайними забавками своїх ровесників (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 5); Полюбила й тітка мале внуча. Тихе та втішне, воно стало забавкою старій бабусі (Панас Мирний, IV, 1955, 296).

Ілюстрації