Звичай

Звичай, -ча́ю, м. 1) Обычай; обыкновеніе. А я такий звичай маю, що по повній випиваю. Чуб. V. 1096. Своїм звичаєм. По обыкновенію, по своему обыкновенію. Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. Єв. Мр. X. 1. 2) Приличіе. І дітки звичай знають. Ном. № 2850. Слово неправдиве звичаю не знає. Лавр. 123. 3) Нравъ. Ум. Звичаєк, звичаєчок. Поміж людьми помоталася, звичаєчків та набралася. МУЕ. III. 160.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації