Горщик

Горщик, -ка, м. мн. ч. горщики. Горшокъ. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в повненькому горщику. Ном. Ум. Горщичок, горщеня, горщеняточко. Горщик — низька керамічна посудина із широким горлом, призначена головним чином для варіння їжі. З'явилася в епоху палеоліту.

Прислів’я та приказки:

• Заробив, як Хома на горшках: одного продав, А дев’ять на голові баби побили. • В розбитому горщику каші не звариш. • Давай з горщика вдвох, бо самому немає чого. • Був би горщик та було б у горщику, А покришка найдеться! • Тільки-но глини накопав, А вже хоче горщики робити. • Осадила, мов горщик од жару одставила. • Горщик не боїться горнила. • Тріснутий горщик не дзвенить.

• Горщики не святі ліплять. • Нехай горщики б'ються на гончарову голову. • Як у піч мене несуть, в мене овочі кладуть. • Добрий борщик, та малий горщик.

Вірші

Ти робись, робися, горщику! Дам поснідать дощику Гарячого борщика З глиняного горщика, Щоб періщив добре На родюче поле Зеленого жита. Ти робись, робися, горщику!