Хутко

Хутко, нар. Скоро, быстро. Хутко, як оком змигнуть. Ном. № 7737. Ой Бог знає, Бог і відає, чи побачимось хутко. Кіев. у. Не так хутко діється, як хутко говориться. Ном. № 5603. Ум. Хутенько. Рудч. Ск. І. 172. Хутенько йди! МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Цікаві факти

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХУТКО. Присл. до хуткий. Молоді побігли слідком за Мартою Кирилівною доганяти її. Одначе Марта Кирилівна так швидко та хутко дременула поза монастирем, неначе за нею хтось гнавсь з дрючком. Вони її не догнали (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 64); Марко замовк. Вимучені безсонням і хвилюваннями, хлопці хутко поснули (Іван Микитенко, II, 1957, 425); Швидко весни одцвітають, Хутко літні дні минають, Скоро вже й зима... (Іван Вирган, В розп. літа, 1959, 18); — Що се, — кажуть [дівчата], — сталося з Галочкою? То ми було зберемося усі та дожидаємо-дожидаємо, поки-то вона вийде, а тепер попереду усіх поспіша. Ще тільки півдня, а вона вже каже: вечір хутко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 320); — Не вбивайсь, паніматко, — каже тоді Петро, — може ще все гаразд буде. Романовського Кут недалеко: Кирило, може, хутко й вернеться (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 137); Сергій присів на свою койку й розгорнув книжку. Але хутко підвів очі (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 84); Хутко потому на стіл і гаряча з'явилася страва. З нею й вино молоде... (Микола Зеров, Вибр., 1966, 326). Хутко-хутко — дуже швидко. Батько вдарив по конячці і хутко-хутко поїхав геть (Гнат Хоткевич, I, 1966, 72); Хутко-хутко застукало серце (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 7).

«Словники України on-line»

ху́тко - прислівник