Метіль

І. Метіль, -те́лі, ж. = Метелиця 1. Ой на зятя та метіль мете. Мет. 185. Не метіль з моря піднімалася, а то гуси сірі, лебеді білі. Чуб. V. 939. Метіль мете, пурга снігами сіє (Андрій Малишко, Любов, 1946, 4); Двері з пекарні неначе бурею одчинило: Онися вибігла — неначе метіль дмухнула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 179)

ІІ. Метіль, -ля, м. 1) = Мете́лик. Рубанок тільки джжж, джжж! А стружки як метелі здіймаються. Г. Барв. 51. 2) Названіе рубля, который дарится новобрачнымъ на свадьбѣ. Борз. у. Грин. III. 454. Влетіло щось, як великий нічний метіль, радісне, схвильоване (Степан Васильченко, II, 1959, 311)