Являтися
Явля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. явитися, явлюся, явишся, гл. Являться, явиться, показываться, показаться. Він явився Марії. Єв. Мр. XVI. 9. Як тобі, Оксано, і в наше село явитись? Тебе засміють, закиркають. Кв. І. 218.
Те саме, що з'являтися. Пані.. лежить недужа і до гостей не являлась (Іван Франко, II, 1950, 375); Всі Тимкові товариші були на роботі, так що до нього ніхто не приходив. Один Павло являвся кожного вечора (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 123); Доки він порався біля човна, явилось ще троє несподіваних пасажирів (Олесь Гончар, Південь, 1951, 34); Аж ось на другий день явився у село і Денис (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 417); Сніг лежав на дахах, на гіллях дерев, на огорожах. Чистою, незайманою явилась природа перед людьми (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 37); Кривавий місяць вирина за гаєм, На хвильку поза срібну хмарку щез І знов явився (Іван Франко, X, 1954, 193); День за днем ішов він. А вид чудовий райських стін усе Йому являвся хоч на хвилю-другу (Іван Франко, X, 1954, 374); Рівенко пішов додому, але з кождим кроком, чим ближче було до хати, веселість щезала з його обличчя і замість неї являлася якась журба (Гнат Хоткевич, I, 1966, 42); Вже й хлопчик в неї явився... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 454). Tільки 3 ос., рідко. Уживається як зв'язка в складеному присудку. Франко явився новатором у галицькій літературі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 36).
