Жолоб

Жолоб, -ба, м. См. Жоліб.

Сучасні словники

'Академічний тлумачний словник (1970—1980)'

1. Дерев'яна посудина у вигляді довгастого чотирикутника, признач. для годівлі та напування тварин. Прив'язали корову до жолоба в стайні (Лесь Мартович, Тв., 1954, 249); Тим часом Катерина від стіжка принесла натоптаний фартух сіна і поклала в жолоб, зроблений господарем (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 14); Прості вони [обов'язки Данька]: вранці мусиш наварити каші, в пору поїння отари — натягати води з степового колодязя, поналивати в жолоби (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 128).

2. спец. Дерев'яний, металевий і т. ін. пристрій для пересипання, пересування, переливання, зсипання, зливання чого-небудь. З жолоба сипалось борошно (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 290); Звідси [з цеху сушіння] жолобами і транспортерами качани надходять в сушильні камери (Колгоспник України, 4, 1957, 12).

3. перен., рідко. Про западину, заглиблення між скалами, горами. Побіч скали тісним кам'яним жолобом брати протоптали маленьку стежку (Іван Франко, III, 1950, 11); Жолобом поміж узгір'ями здалеку вітром донесло рівну мову трембіти (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 12).

4. діал. Дерев'яний зруб колодязя, цямриння.

'Архітектура і монументальне мистецтво'

Лотік, заглиблення для відводу вологи (синоніми — слізник, капельник).

'Українсько-російський словник'

Жёлоб