Їхати

Їхати, -їду, -деш, гл. Ѣхать. Хто їде, той не йде, хто робить, не гуляє. Посл. Сивим конем їде. Їхав верхи пан хорунжий. Стор. МПр. 112. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Морем три дні їхали.

Сучасні словники

ЇХАТИ, їду, їдеш; наказ. сп. їдь, їдьмо, їдьте; недок. 1. Рухатися, переміщатися в певному напрямку водою або суходолом за допомогою яких-небудь засобів пересування. Їхав Кармель далі та все тільки оглядавсь на село Лани (Марко Вовчок, I, 1955, 351); Назустріч їхала валка саней із хмизом (Гнат Хоткевич, I, 1966, 121); Я їхав машиною (Юрій Яновський, II, 1958, 117). ♦ Їхати витягом див. витягом; Їхати як волами див. віл; На галопі їхати див. галоп. 2. Вирушати куди-небудь; виїжджати, відправлятися. У туркені у кишені Таляри, дукати. Не кишені трусить, їдем різать-палить, Братів визволяти (Тарас Шевченко, I, 1951, 200); Він радить мені їхати звідси.. не в Київ, а просто в Полтавщину (Леся Українка, V, 1956, 228); — Одначе що не кажи, а страшнувато їхати в далекий край? (Михайло Стельмах, I, 1962, 28).

Ілюстрації