Голити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:00, 30 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Голити, -лю, -лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) Лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.
